blyskavkaАлександер Віндман, підполковник армії США у відставці, колишній директор з європейських справ у Раді національної безпеки.
У статті автор зазначає, що наступні шість місяців будуть важкими як для росіян, так і для українців. Ми станемо свідками великої кількості трагедій. Водночас російські війська, які досі залишаються погано скоординованими, продовжать втрачати боєздатність.
За словами голови Об’єднаного комітету начальників штабів США генерала Марка Міллі, російські військові вже точно зазнали «значно більше ніж 100 000» смертей і поранень. Через недбалість та жорстоку байдужість режиму президента Володимира Путіна цієї зими загинуть ще тисячі.
Завдяки танкам, які Україні нещодавно надали партнери, ЗСУ звільнять більше території на сході та півдні країни, що уможливлює майбутню українську кампанію з повернення Криму, який після анексії Путіним у 2014 році, став плацдармом для повномасштабного вторгнення у 2022 році. Нині ж російські військові у Криму продовжують загрожувати українським позиціям на півдні, а Чорноморський флот Росії став передовою базою для здійснення атак далекобійною зброєю.
Західні партнери не наважувалися підтримати ідею України щодо звільнення Криму, зокрема через побоювання ескалації, тож думка про звільнення півострова залишалася академічною. Президент України Володимир Зеленський був готовий відкласти в сторону питання про статус регіону, поки українські сили були зосереджені на звільненні окупованої території за межами півострова, а майбутнє Криму, здавалося, буде визначено після закінчення війни шляхом дипломатичних переговорів.
Однак Україна звільнила значну частину своєї території від окупаційних російських військ — і риторика Зеленського щодо Криму змінилася. «Крим — це наша земля, наша територія», — сказав він у відеозверненні до учасників Всесвітнього економічного форуму в Давосі, Швейцарія. А за даними The New York Times, адміністрація Байдена почала схилятися до думки, що Україні необхідно погрожувати російському плацдарму на півострові, щоб зміцнити свої позиції на переговорах, навіть ризикуючи ескалацією конфлікту.
Автор зазначає, якщо серйозні переговори розпочнуться найближчим часом, то Зеленський, можливо, все ще буде відкритий до угоди, яка покладе край війні та відкладе питання Криму на більш пізній термін. Але якщо бойові дії затягнуться на весну і літо, а Україна завдасть Росії величезних втрат, звільнивши при цьому значну територію, Зеленському буде дедалі важче надати Путіну можливість вийти з війни, зберігши обличчя, і дозволити Росії продовжити, хоча й тимчасову, окупацію Криму.
Ймовірно, вже з весни Україна почне завдавати величезних втрат росіянам на півночі Криму, готуючись до ширшої кампанії зі звільнення півострова. Віндман пише, що замість того, щоб чекати на реалізацію цього сценарію, ризикуючи довшою і небезпечнішою війною, в яку може бути втягнуте НАТО, Вашингтон повинен надати Україні зброю й допомогу, необхідну для швидкої і рішучої перемоги на всіх окупованих територіях на північ від Криму і для реальної загрози захоплення півострова військовим шляхом.
На думку автора, це має змусити російського диктатора сісти за стіл переговорів, поки остаточний статус Криму залишається невизначеним, відвести війська з окупованих українських територій. Такий варіант не гарантує політичного краху Російській Федерації і дозволить Україні уникнути дорогої військової кампанії, яка жодним чином не гарантує успіх. Остаточна угода вимагатиме негайного скорочення російських збройних сил на півострові та окреслить шлях до референдуму, який дозволить жителям Криму, включно з тими, хто був переміщений після вторгнення 2014 року, визначити остаточний статус регіону.
Звільнення важким шляхом
Всупереч скептицизму аналітиків, військова кампанія із звільнення Криму точно не виключена. Перший крок до її здійснення — притиснути російські війська в Херсонській і Луганській областях, а також в північній частині Донецької області. Потім Україна звільнить решту Запорізької області й просунеться через південь Донецької області до Азовського моря, зруйнувавши сухопутний міст Росії до Криму. Безумовно ЗСУ мають остаточно знищити Кримський міст, попри вибух у жовтні 2022 року, коли частина мосту усе ж постраждала.
Без наземного мосту або автомобільного чи залізничного сполучення з Кримом Кремль буде змушений повернутися до морського постачання, але пороми й баржі не зможуть задовольнити його логістичні потреби для ведення бойових дій в Криму і на півдні України. Паралельно з цим російська армія відчуватиме постійний пресинг з боку українських військових, який планомірно знижуватиме військовий потенціал ЗС РФ. Цілями будуть логістичні центри, авіабази, центри управління, військово-морські об’єкти та транспортні вузли.
Західним державам не потрібно ризикувати небезпечною і тривалою війною
Якщо українські сили досягнуть успіху на початковому етапі операції, необхідно буде здійснити наземні й морські десантні атаки, щоб закріпитися в Криму. Далі буде нарощування сил для захоплення таких стратегічних об’єктів як база Чорноморського флоту Росії у Севастополі, Сімферополі, Феодосії та порту Керч. Однак автор не виключає використання Путіним тактичної ядерної зброї по угрупованнях українських сил на півночі Криму. З цієї причини (а також тому, що втрата Криму може поставити під загрозу режим Путіна), завершальна фаза цієї кампанії буде найбільш небезпечною.
Навіть за умови потужної підтримки Заходу, Україні було б важко провести таку операцію. Обіцяні в останні тижні німецькі танки Leopard 2, британські Challenger 2, американські танки M1 Abrams і бойові машини піхоти M2 Bradley, безумовно, підвищили б шанси. Але українським військовим знадобляться сотні цих машин, а також засоби повітряної атаки (або десяток добре озброєних бойових безпілотників, або сотні менших одноразових протитанкових дронів), тисячі снарядів HIMARS і ракет дальнього радіуса дії, а також десятки тисяч артилерійських снарядів.
Рецепт катастрофи
Небажання Заходу повністю підтримати Україну і перемогти Росію — про що свідчить як постійний опір Вашингтона і його союзників наданню Україні всіх необхідних їй систем озброєнь, так і затягнуті терміни надання обіцяного — підриває здатність України провести такий наступ і, ймовірно, призведе до того, що війна затягнеться далеко за межі 2023 року. Автор називає це «рецептом для поступової ескалації», якої так хочуть уникнути західні політики.
Вочевидь, що втрата Криму сильно вдарить по довірі до Путіна, тому в міру затягування війни він може вдатися до екстравагантних засобів, щоб застерегти НАТО від підтримки України, здійснивши атаки на комп’ютерні мережі та інфраструктуру в Європі й США або спричинивши промислові хімічні чи ядерні аварії в Україні, щоб продемонструвати свою готовність до ескалації. Досі західний світ не виявляв особливого апетиту до ризику, тому Путін може думати, що здатен блефувати, щоб досягти угоди з Україною, яка б відповідала його вимогам.
Перед загрозою зростання ризиків російської ескалації євроатлантична рішучість підтримати Україну збережеться, як це було протягом усієї війни. Замість того, щоб відступити, Захід відповість на ескалацію Кремля поступовим збільшенням військової підтримки. Як наслідок, НАТО і Росія продовжуватимуть крокувати до конфронтації. Це формула пожежі, яка спопеляє НАТО, — підсумував автор.
Справді ж російський президент не зацікавлений у війні з НАТО. Це зрозуміло через те, що він не залишив жодних військових сил для такої конфронтації.
Справді ж російський президент не зацікавлений у війні з НАТО. Це зрозуміло через те, що він не залишив жодних військових сил для такої конфронтації.
Реальна загроза, можливий мир
Західні держави можуть і мають допомогти провести конфлікт до якомога швидшого закінчення, надавши Україні зброю та логістичну підтримку. Надана нещодавно зброя, звісно, покращує шанси на успіх, але цього замало для того, щоб натякнути Путіну на вихід з Криму. Потрібно покінчити зі штучними обмеженнями, які вони наклали на військову допомогу Києву, і поставити далекобійне озброєння, яке дозволило б Україні грати як в наступі, так і в обороні.
Автор вважає, адміністрація Байдена повинна допомогти Україні довести війну до швидкого і рішучого кінця. Це дозволило б визначити остаточний статус Криму шляхом переговорів, а не силовими методами, позбавивши й Україну, й Росію трагедії ще одного року бойових дій.
Джерело: Foreign Affairs
KibOrg News — проєкт журналістів та IT-спеціалістів, які об’єднались під іменем легендарних кіборгів для боротьби з агресором в інформаційному просторі.
Ми розслідуємо злочини росіян і колаборантів в Україні, викриваємо діяльність сепаратистів і розвінчуємо російські фейки.
Слідкуйте за нашими сторінками: Telegram | Facebook | Twitter
Хочу щось сказати