Судді війни. Хто саджає українців у Криму та Росії

12 років колонії для 70-річної пенсіонерки Галини Довгополої.
14 років — для журналіста Сервера Мустафаєва.
19 років — для мешканця Алушти Мусліма Алієва.

Подібні вироки українцям у Криму російські та окупаційні суди виносять регулярно. 2022 року сумарні строки ув’язнення кримських політв’язнів уже перевищували тисячу років — і з того часу лише зростають.

KibOrg разом з командою Центру прав людини ZMINA дізналися про суддів, які ухвалюють ці рішення: як вони будують кар’єри, які справи розглядають і що відомо про їхнє життя.

Денис Діденко

У 2012 році Денис Діденко став суддею Київського районного суду Сімферополя, де розглядав переважно цивільні справи. Після окупації Криму він залишився на півострові, перейшов на службу Росії та вже наприкінці 2014 року став заступником голови окупаційного суду.

Одним з перших політичних процесів за його участі стала так звана «справа 26 лютого» — переслідування кримських активістів за протест окупації під стінами Верховної Ради Криму у 2014 році. Наступного року він продовжив арешт Ахтема Чийгоза, заступника голови Меджлісу — представницько-виконавчого органу кримськотатарського народу.

У наступні роки Діденко регулярно ухвалював рішення у справах кримських татар і журналістів: продовжував арешти, санкціонував затримання, зокрема заочне — щодо журналістки Гульсум Халілової.

Паралельно він продовжував розглядати цивільні справи — поділ майна, борги, аліменти.

У 2021 році українська прокуратура передала до суду справу проти Діденка за державну зраду. Попри це, за декілька місяців він вже відпочивав на Мальдівах.

2023 року український суд визнав Діденка винним, а згодом він потрапив під санкції ЄС. Однак суддя продовжує працювати. У лютому 2025 року він за кілька днів виніс рішення про арешт щонайменше п’ятьох кримських татар, після чого поїхав на турнір з більярду з колегами.

Його офіційна заробітна плата при цьому майже не змінювалася щонайменше п’ять років — з 2019 по 2023. За документами, суддя щорічно отримував понад два мільйони рублів на рік.

Наталія Кулінська

Наталія Кулінська у 2011 році стала суддею Феодосійського міського суду. Після окупації півострову залишилася працювати вже під російським законодавством.

Спочатку вона розглядала переважно побутові справи. Однак з часом почала вести політично мотивовані процеси.

Один з головних — справа журналістки Ірини Данилович. Суддя ігнорувала заяви про катування й прохання про медичну допомогу, обмежувала сторону захисту та зрештою призначила Данилович 7 років колонії та 50 тисяч штрафу буцімто за вибухівку у футлярі окулярів.

Як наголошували правозахисники, журналісти та активісти, суддя ігнорувала заяви адвокатів Ірини про неправдивість деяких свідчень, без причини дозволяла свідкам не відповідати на питання захисників та з 16 свідків сторони захисту дозволила допитати на суді тільки одного.

У 2023 році Кулінська отримала підвищення і перейшла до окупаційного «Верховного суду Криму». На новій посаді вона, зокрема, засудила до 7 років ув’язнення 16-річного підлітка за державну зраду.

Влітку 2023 президент України ввів проти Наталії Кулінської санкції строком на 5 років. А наприкінці минулого року прокуратура Криму оголосила Кулінській підозру в іншій кримінальній справі. Уже в лютому 2026 року було призначене судове засідання. Однак матеріали справи наразі закриті.

За українським законодавством її дії кваліфікують як колабораціонізм. Водночас у випадках, де йдеться про свідоме порушення права на справедливий суд, це може розглядатися і як воєнний злочин.

Марія Домнікова

Ще одна заочно засуджена суддя в Криму — Марія Домнікова. Після 2014 року вона залишилася працювати в Залізничному районному суді Сімферополя.

Серед її рішень — штраф 64-річному Ярікулу Давлатову за мовчазний одиночний пікет з плакатом «Путін! Наші діти не терористи та не екстремісти» на підтримку іншого кримського татарина Сервера Караметова, якого теж раніше арештували за пікет. Також — арешт журналіста Куламета Ібрагімова й штрафи Лутфіє Зудієвій та ще чотирьом кримським татарам.

Окрім того, Домнікова долучилася до «виховного процесу». У 2024 році вона проводила урок про незалежність від батьків, збут наркотиків та тюрми для неповнолітніх для випускників школи №13 у Сімферополі.

Щонайменше з 2021 року Домнікова співпрацює з «Кримським федеральним університетом ім. Вернадського». Вона долучилась до державної комісії на іспитах та журі на студентських дебатах. 

Зустрічі дітей та молоді з силовиками, прокурорами, суддями стали частиною політики перевиховання українських дітей та зрощення лояльних до РФ поколінь.

У 2024 році український суд заочно засудив її до 13 років ув’язнення за державну зраду.

Але вироки українцям ухвалюють не лише колаборанти в Криму. Частину справ розглядають судді з Росії — як на окупованому півострові, так і після етапування затриманих до РФ.

Маргарита Котова

Маргарита Котова з 2012 року працює суддею Лефортовського районного суду Москви — суду, який, за даними російських медіа, розглядає справи в юрисдикції ФСБ.

Вона відома участю у політичних процесах у Росії, зокрема у справі Олексія Навального. Ще під час судового розгляду її звинуватили в тому, що вона просто під час засідання дзвонила до адміністрації Путіна, аби спитати, що їй робити.

Відтоді її ім’я неодноразово згадували міжнародні правозахисники, політики, активісти. У травні минулого року Європейський Союз запровадив індивідуальні санкції проти неї та ще 27 російських суддів, прокурорів та членів Слідчого комітету.

Однак міжнародні журналісти, правозахисники та європейські чиновники, що додавали Котову до цього списку, не згадували її вироки проти українців.

Зокрема, у 2014 році вона продовжувала арешти Олега Сенцова та Олександра Кольченка. Російські силовики звинуватили їх у підготовці терактів, однак правозахисники визнали справу сфабрикованою, а самих затриманих — політичними в’язнями.

Пізніше суддя ухвалювала рішення у справі Романа Сущенка, якого у 2016 році затримали в Москві та засудили за звинуваченням у шпигунстві. Він провів у російській колонії майже три роки й був звільнений під час обміну.

Також вона розглядала справу Івана Яцкіна — жителя Криму, якого засудили до 11 років ув’язнення за нібито державну зраду. Як і в багатьох подібних справах, процес проходив з обмеженим доступом до доказів, а правозахисники заявляли про його політичну вмотивованість.

Ігор Костін

Ігор Костін — суддя Південного окружного військового суду в Ростові-на-Дону, який спеціалізується на справах про «тероризм» та «екстремізм». Саме цей суд виніс сотні вироків громадянам України.

Серед них — справа кримських татар Енвера та Різи Омерових і Айдера Джаппарова, яким призначили 48 років ув’язнення на трьох.

У 2021–2024 роках Костін розглянув десятки подібних справ, включно з переслідуванням кримськотатарських активістів і цивільних осіб. Зокрема справу громадянського журналіста з Криму Амета Сулейманова, Рустема Сейтмеметова, Османа Сейтумерова та Сейтумера Сейтумерова. 

У 2022 році Костін слухав справу підприємця Олега Федорова та кухаря Ернеста Ібрагімова.

Їм, як і багатьом кримським татарам, присудили до понад десяти років колонії суворого режиму нібито за приналежність до ісламської організації Хізб ут-Тахрір, забороненої у РФ.

З 2019 по 2023 Костін отримував за суддівство близько 275 тисяч рублів на місяць. Залежно від року та курсу долара, це могло бути від 4700 до 3000 доларів.

Улітку 2023 року санкції проти Костіна ввів Володимир Зеленський, а за рік — Європейський Союз.

Загалом з 2021 по середину 2024 року Костін розглянув 29 кримінальних справ в першій інстанції та 59 — в апеляції. Зокрема в грудні 2023 року він засудив сержантку полку «Азов» Наталію Мануілову, яка під час оборони Азовсталі керувала кухнею. За це їй інкримінували участь у терористичному угрупуванні й присудили п’ять років колонії.

У відкритих українських реєстрах наразі немає інформації про кримінальну справу проти Костіна.

Денис Галкін

Денис Галкін — ще один суддя Південного окружного військового суду. До призначення у 2014 році працював слідчим у Росії.

Після початку повномасштабного вторгнення він став одним із суддів, які системно розглядають справи проти українців.

Серед вироків — 19 років ув’язнення кримському татарину Ісмету Ібрагімову, багаторічні строки для інших активістів і громадянських журналістів, а також вироки іноземним добровольцям, яких захопили в Україні на початку вторгнення.

Йдеться про справу шведа Матіаса Густавссона, хорвата Векослава Пребега та трьох британців — Джона Хардинга, Ділана Хілі та Ендрю Хілла.

Справу розглядали заочно, адже чоловіків обміняли у вересні 2022 року. Густавссона, Пребега та Хардинга засудили до 23 років обмеження волі, Ділана Хілі — до чотирьох з половиною років, а Ендрю Хілла — до трьох років колонії.

У 2023 році Галкін засудив кримськотатарського активіста Ансара Османова до 20 років ув’язнення.

Галкін отримує близько трьох мільйонів рублів на рік. Завдяки таким статкам він придбав дві машини, мотоцикли, дачу під Ростовом та квартиру в Москві.

Суддя також бере участь у публічних заходах і освітніх ініціативах, де розповідає студентам про боротьбу з тероризмом — паралельно розглядаючи справи, які правозахисники вважають політично мотивованими.

---

KibOrg — проєкт журналістів та IT-спеціалістів, які об’єднались під іменем легендарних кіборгів для боротьби з агресором в інформаційному просторі.

Ми розслідуємо злочини росіян в Україні, викриваємо діяльність колаборантів і розвінчуємо російські фейки.

Слідкуйте за нашими сторінками: Telegram | Instagram | Facebook | Підтримати