kiborgСаргіс Мірзаханян відомий як помічник російського депутата Ігоря Зотова, член його «Російської партії пенсіонерів за справедливість». Електронне листування Мірзаханяна вже потрапляло в поле зору українських дослідників, коли вони вивчали кілька тисяч електронних листів Владислава Суркова та заступника Суркова Інала Ардзінби, і з яких випливало, що він займався підтримкою російських проєктів федералізації України та співпрацею з прихильниками Путіна в Європі.
Дамп складається з майже 20 тисяч імейлів. Велика його частина – майже щоденне листування між медіатехнологом Саргісом Мірзаханяном і: російськими ЗМІ, виконавцями, що працювали з рекомендованими медіа-компаніями в Україні, а також листування з «клієнтами»: Олегом Царьовим, Яною Лонтратовою, Альоною Березовською та іншими.
Основним виконавцем по рекомендованих компаніях в українському інформпросторі є людина на ім’я (у всякому разі, так написано в імейлі) Ніна Мартинова, через яку Мірзаханян погоджує розміщення в українських ЗМІ певних матеріалів. Чи існує така людина, чи це – поштова скринька, яка використовується під вигаданим іменем, ми ще не з’ясували. Але фото людини зі схожим прізвищем та ім’ям є на сайті «Українського Вибору».
Наведемо вам абсолютно невеликий приклад того, що розміщувалось і на які теми навесні 2017 року.
Наприклад, навесні 2017 були розміщені (судячи з усього, за гроші. Медіа-плани з цінами є в дампі, як і узгодження цін окремих публікацій) матеріали, такого характеру:
1. Імпічмент Порошенка: коментарі від ОПЗЖ, Мороза, Київради, АТОшніків, Глави антикорупційного комітету, Тарути, Бєлгородської громади, «НАБУ заблокували активісти з вимогою проти Порошенка». Великий пласт різних публікацій на тему імпічменту.
2. Другий пласт публікацій – це «Угорці вимагають більше прав». Взагалі по Закарпаттю в папках вхідні та вихідні понад 50 повідомлень. В основному це пересилання аудіо / відео та текстів для підготовки статей Мірзаханяну. А потім від нього розсилка Ніні Мартиновій з вимогою «опублікувати терміново» в такому-то українському ЗМІ. Далі звичайно слідує присилання Мартиновій назад посилання на вже опублікований матеріал в українських ЗМІ і його подальше пересилання по російським ЗМІ цієї публікації.
3. Запрошення, підготовка приїзду в Крим депутатів різних партій з Європи, як «Ліга Півночі», «Вперед Італія», «Альтернатива для Німеччини», «Свобода та пряма демократія Чехії», австрійська партія «Свобода». Ця частина листування – окремий блок, тому що Мірзаханян навіть у своїй біографії пише про те, що два Ялтинських форуми організовував він особисто.
4. Четвертий великий пласт – це матеріали про допомогу «українським біженцям», жителям Донбасу (тут і поїздки на окуповану територію і обговорення підготовки різних виступів «спікерів» Мірзаханяна на цю тему).
5. Публікації на тему підтримки ініціатив Бондарчука щодо афганців.
6. Окремі регіональні приводи типу: «Завод Запоріжжя хоче відновити відносини з РФ».
7. Чи інформаційний привід – «польська громада Львова блокувала трасу».
8. Є явно постановочні мітинги з дивним відео, знятим то днем то вночі і подальша розсилка по ЗМІ статей на тему: «Блокування ЦВК і зіткнення під ЦВК з поліцією».
9. Як ми вже писали регулярно зустрічається угорське питання, наприклад з темою статей: «Угорська громада Закарпаття збунтувалася проти Порошенка».
10. Мітинги по Мелітополю зі зверненням ОПЗЖ Балицького.
11. Тема «утиски свободи слова» теж один з постійно використовуваних наративів: «В Україні нацменшини збираються подати до Європейського суду через квоти на ТБ».
12. Регіональні мітинги і виступи на тему імпічменту: «Жителі Чернігова про імпічмент Порошенко».
13. Трьох-ходова провокація на тему захоплення мітингувальниками приймальні Кабміну: «Проти прихильників Порошенко був застосований газ». (І це ось ми тільки вийшли на 13.03.2017)
14. 10.03.17 – «3 нацобщини засудили ініціативи Порошенко про мовні квоти».
15. 09.03.17 «Прихильники імпічменту третій день утримують приймальню» -, а потім ось вони продовжили 13.03, нібито проти них був застосований газ.
16. 09.03.17 – заява Киви про те, що МВС залучить до кримінальної відповідальності активістів російських земляцтв.
17. 8.03.17 – «В’ятровича привітали з 8 березня».
18. 7.03.17 – Про російське земляцтво. Там кілька статей було і по Одесі, і по Дніпру.
19. 07.03.17 – «Ті, що вимагали імпічменту Порошенко провели ніч в приймальні КМУ». Це, власне, те саме, що потім було додатково висвітлено 09.03.2017 (# 13) і 13.03.2017 (# 15) в публікаціях.
20. 02.03. З’їзд викладачів російської мови.
21. «В’ятрович знову в російських ЗМІ».
22. «Ківалов не боїться Грицака».
23. «Губернатор Запоріжжя готує відповідь Мелітопольській Міськраді з приводу теж російської мови».
24. Про Порошенко і В’ятровича.
І це публікації для розгойдування ситуації в Україні менше ніж за 3 місяці.
Яким чином вони в основному були ініційовані? Було кілька методів.
Перший, найпростіший метод – це коли матеріал розміщували більш-менш відомі центральні та національні українські ЗМІ і після цього його переопубліковували в російських ЗМІ. Однак таких випадків було дуже мало.
Другий варіант, який використовувала група Мірзаханяна, – це коли якесь невеличке регіональне інформаційне агентство або інформаційний ресурс публікував матеріал у себе. Наприклад, так було з приводу Ківалова. Цей матеріал брав Одеський «Топор.UA». Потім цей же матеріал Мірзаханян обробляв, відправляв Ніні Мартиновій з жорсткою вимогою «розмістити терміново». Він часто вказував, де саме потрібно було розміщувати. У яких конкретно українських ЗМІ. Судячи з усього, це робилося за гроші. І після того, як ці матеріали виходили в первинному українському ЗМІ, буквально відразу ж протягом короткого часу, іноді 20-30 хвилин, іноді годин йшла розсилка по російським ЗМІ.
Третій варіант ще цікавіший. Були зареєстровані сторінки на Facebook або на YouTube з мінімальною кількістю передплатників, де публікувалося відео або фотоматеріали про організовані акції. Судячи з усього, деякі з цих акцій були спеціально організовані помічниками Мірзаханяна. Наприклад, акція по захопленню приймальні Кабміну і сама сторінка на Facebook, наприклад, на якій посилаються по захопленню приймальні, проіснувала буквально 10 днів. З цього «захоплення приймальні Кабміну» вони організували 3 хвилі публікацій – в день, коли була захоплена приймальня, потім день, коли вони продовжували утримувати приймальню Кабміну і вимагали імпічменту, і в третій раз – це коли проти протестуючих нібито був застосований газ. Після цього сторінка була благополучно закинута.
Четвертий метод отримання публікацій – це коли їх кореспондент, що представляється від якогось практично невідомого агентства, які не ідентифіковане в інформаційному просторі України, обдзвонює потенційних спікерів, які можуть щось сказати на потрібну їм тему. Це часто були депутати від ОПЗЖ Верховної Ради (на 2015-2017 рiк це були депутати вiд “Опозицiйного блоку” i “За життя”, якi пiзнише увiйшли в ОПЗЖ), були депутати від ОПЗЖ регіональних, обласних або міських рад. Іноді це був, до речі, на той момент радник Міністра внутрішніх справ, наприклад, Кива. Цих інтерв’ю, до речі, досить багато в папці «вхідні» Мірзаханяна у вигляді аудіофайлів, які від нього потім виходять у вигляді тексту майбутніх статей. У цих аудіофайлах, власне, міститься наговорений текст з потрібними спікерами на потрібну тему. Потім з них вибираються найбільш необхідні російській пропаганді тези. Потім ці тези, власне, перетворюються в статтю. Стаття відправляється Ніні Мартиновій, яка публікує її в українських ЗМІ, а потім вже з українських ЗМІ з посиланням відправляється ця публікація в російські ЗМІ.
Щоразу «заказухи» спочатку йшли через публікацію в українських ЗМІ. Судячи з листування, за гроші.
У дампі є і список ЗМІ з цінами розміщення. Є окремі емейли, де, наприклад, в листі від 16.02.2017 Мартинова пише Мірзаханяну (орфографія збережена): «Главком за 2-ву ціну, наш варіант в розділ економіка з посиланням на« Вести »візьмемо».
Не дивлячись на те, що Мірзаханян дуже часто вказував, які ЗМІ він хотів би, щоб опублікували цей матеріал. Не завжди йому вдавалося опублікувати в тих ЗМІ, в яких він хотів. Іноді це були інші ЗМІ. Але, тим не менш, в таких ЗМІ вдавалося проштовхнути потрібну тему. І потім робилася розсилка вже на великі російські ЗМІ. У листі від 15.02.2017 Мартинова скаржиться Мірзахаяну про те, що їх підрядник пише про неготовність розміщувати проплачені статті цілим рядом українських ЗМІ (наводжу повністю текст цього листа).
До речі, перерахуэмо які російські ЗМІ брали участь в подальшому поширенні. Наприклад, у Мірзаханяна в папці «Draft» лежить один з емейлів – «зустріч 23 січня 2017 о 17:30» і там є перелік тих, кого він запрошував «для обговорення»:
1. Євген Бекасов – головний редактор телеканалу “Росія 24” (зустрічається в подальшій відправці матеріалів Мірзаханяном досить часто)
2. Олексій Гореславський – виконавчий директор медіа-холдингу “Rambler & Co” (майже не зустрічається)
3. Арсеній Оганесян – головний редактор газети «Известия» ( «Известия» зустрічаються в подальшій відправці матеріалів Мірзаханяном досить часто)
4. Георгій Каптелін – заступник головного редактора інформаційного агентства “ТАСС” (зустрічається в подальшій відправці матеріалів Мірзаханяном досить часто)
5. Ілля Барабанов – спеціальний кореспондент газети “Комерсант” (в розсилці його практично немає);
6. Катерина Винокурова – спеціальний кореспондент інтернет-видання “Znak.com” (також не зустрічаэться в розсилці);
7. Володимир Дергачов – спеціальний кореспондент “RBC.ru” (присутній час від часу в розсилці);
8. Катерина Пєтухова – редактор відділу “Колишній СРСР” інтернет видання Lenta.ru (зустрічається в подальшій відправці матеріалів Мірзаханяном досить часто. З Катериною час від часу Мірзаханян сперечається, коли вона не хоче брати матеріали без посилань на українські ЗМІ або з недостатніми доказами) ;
9. Тетяна Байкова – редактор відділу міжнародних новин газети “Известия” ( “Известия” практично завжди використовуються);
10. Максим Іванов – заступник редактора відділу політики газети “Комерсант” (практично немає в розсилці);
11. Андрій Винокуров – спеціальний кореспондент інтернет видання “Газета.ru” “(практично немає в розсилці);
12. Костянтин Волков – спеціальний кореспондент у “Російська газета” (в “Російську газету” зустрічаються розсилки);
13. Олександр Реутов – редактор відділу міжнародних новин МІА “Росія Сегодня”
І кілька експертів;
14. Микола Калмиков – директор Експертно-аналітичного центру при РАНХіГС
15. Олександр Ведрусов – директор аналітичного центру “СтратегPRO”
Українські сайти, які найчастіше публікували «новини» Мірзаханяна.
Саргіс часто вимагав, щоб відправлена від нього стаття була опублікована в «Golos.ua» (ЗМІ, що належить Компартії України Петра Симоненка). Напевно це найчастіше ЗМІ, що зустрічається. Але також часто присутні і інформаційне агентство «Українські Новини» (холдинг Фірташа-Льовочкіна) і «Коментарі», досить багато «Вістей» (належить екс-міністру часів Януковича Олександру Клименку). Час від часу ці публікації трапляються і в інших ЗМІ. Важко сказати чи були фінансові відносини з усіма перерахованими українськими сайтами. Але з тими, з якими працювали найчастіше, ймовірно такі відносини були. Підтвердження цьому зустрічаються в дампі.
Ось приклад як створювалися інформаційні приводи для публікацій:
Армен Мартиросян з емейла civilunion@mail.ru
28.07.2016 пересилає Саргісу Мірзаханяну таку пропозицію-емейл на тему як організувати голосування в радах за вимогами федералізації України
Ось такі методи розгойдування ситуації в Україні застосовувалися російськими медіатехнологами в 2014-2017 роках.
Хочу щось сказати