Гризли мерзлу воду, але “обламали” ворога. Як кіборги ДАП відчайдушно воювали за Україну

242 дні героїзму і мужності українських воїнів

У ніч на 26 травня 2014 року російське угруповання увійшло в аеропорт “Донецьк” і зайняло частину приміщень.

Нашим військовим поставили ультиматум: скласти зброю і здатися. Цього, звичайно, не відбулося. Почався бій.

У медіацентрі РНБО тоді заявили, що підрозділи армійського спецназу за підтримки бойової авіації завдали удару по терористах, які намагалися взяти під контроль міжнародний аеропорт “Донецьк”. Була задіяна штурмова й армійська авіації, проведено висадку десанту.

Троє наших воїнів тоді отримали поранення, а окупанти втратили близько 50 убитими. Сили АТО взяли під контроль аеропорт.

Українські військові утримували старий і новий термінали аеропорту, опорним пунктом сил АТО було селище Піски – через нього захисникам аеропорту поставляли провізію і боєприпаси, відбувалася ротація. У цьому ж селищі була розгорнута й артилерія вогневої підтримки.

Окупанти систематично штурмували термінали, займаючи нові позиції, втрачаючи їх, і знову готуючи штурми. Внаслідок боїв руйнувалася інфраструктура аеропорту – у грудні 2014 року значних руйнувань отримав старий термінал, а 13 січня 2015 року остаточно впала диспетчерська вежа, яку утримували українські воїни.

20 січня 2015 року окупанти підірвали новий термінал, бетонні перекриття та стеля в багатьох секціях обвалилася, поховавши під собою українських захисників. 22 січня 2015-го вцілілі воїни вийшли з терміналу, проте частина поранених потрапила в полон.

Бої за донецький аеропорт були одними з найзапекліших у війні на сході України. Оборона ДАП тривала 242 дні – із травня 2014-го до 22 січня 2015 року.

Захищаючи донецький аеропорт, загинули 100 українських військових.

“Пацани, а вода рідка є?”

Кіборг Олег Гервас служив у 90-му батальйоні 81 бригади (Десантно-штурмові війська). Був одним із тих незломлених воїнів-захисників ДАП, яких назвали кіборгами.

У 90-й батальйон потрапив разом зі звичайними хлопцями-добровольцями, яких зібрали у військкоматах.

“У нас зібралася дуже строката компанія. Я до війни був зварювальником, “Північ” і “Шрам” – бухгалтерами, у Паші Туки був якийсь бізнес. Єгері, охоронці… А ще була дуже віруюча людина – прихожанин протестантської церкви. Але для нього захищати свою країну – це правильно, і він пішов воювати”, – розповів Олег.

Каже – про армію, а тим більше про війну, до пуття і гадки не було.

“Я відслужив “срочку” в 2001 році, але тоді така армія була… Головне – солдата заганяти, щоб приносив якусь вигоду. Нас більше використовували на різних роботах. І ось те, що нам дали на полігоні в Житомирській області перед відправкою на Донбас – стало нам дуже в нагоді”, – додав Гервас.

Те, що в ДАП було важко – нічого не сказати. Постійні обстріли і холод, що пробирає до кісток. Вода і їжа – на вагу золота.

“Нормально приготувати їжу, звичайно, не було можливості. Розвести багаття – ворог побачить через тепловізор. Тому – консерви і галети. Замерзлу консерву підігрієш у кутку на таблетці сухого спирту – ось і вся їжа.

Коли приїхали в ДАП, це листопад 2014-го, нас відразу запитали: “Пацани, вода рідка є?” Ми навіть спочатку не зрозуміли. А вона просто замерзала.

Воду в залізній кружці гріли – точніше, розтоплювали лід. Бувало, що і гризли замерзлу”, – згадує кіборг.

Ще була коробка вітамінів “Ревіт”. Води попив, вітамінок погриз… А пару разів попався спецпайок, у ньому був шоколад і родзинки – це було вже “по-багатому”.

Кіборг отримав важке поранення і контузію безпосередньо на Метеовежі донецького аеропорту “6 грудня 2014 року нас “привітали зі святом”. Коли вивозили з Вежі, у плутанині втратили і я опинився в новому терміналі ДАП. Там трохи постріляв і тільки 7-го грудня мене вивезли в Піски. Війна, всяке буває”, – згадує він.

Але і через роки Олег каже, що ні про що не шкодує.

Я – етнічний росіянин із корінням у Балтії, але Україна – моя країна. Я був готовий померти. Ми всі розуміли, що нас можуть убити. Але я ні про що не шкодую.

Кіборг вірить, що і через десятиліття люди будуть пам’ятати про подвиг захисників ДАП. Незважаючи на спроби “реваншистів” переписати історію.

“Наші воїни “обламали” окупантів”

Генерал-майор Олег Мікац (начальник штабу – перший заступник командувача ОК “ЗАХІД”) у 2014 році командував 93-ю ОМБр, яка разом з іншими підрозділами Збройних сил України, добровольцями тримали ДАП.

Мікац розповів,, що завдяки захисникам аеропорту окупанти не змогли просунутися далі Україною.

“Якби наші воїни не утримували аеропорт, то окупанти рухалися б далі Донецькою областю і виходили на кордон інших областей України”, – зазначив генерал-майор.

Однак усі плани російських окупантів виявилися просто фантазіями, а їхні атаки були розбиті об донецький аеропорт. Вони “обламалися”

Також Мікац переконаний, що героїчна оборона ДАП дала можливість зміцніти Збройним силам України.

“Вийшло провести наступні хвилі мобілізації, підготуватися, відновити озброєння і підтягнути артилерію. За цей час наші Збройні сили зміцніли, люди навчилися і були готові продовжувати гідно давати відсіч російським військам”, – додав він.